Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Серпень » 29 » ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ ДОПОМІЖНИХ ЗАСОБІВ У БОРОТЬБІ З ПІДПІЛЛЯМ ОУН(б) і УПА частина 4
10:36
ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ ДОПОМІЖНИХ ЗАСОБІВ У БОРОТЬБІ З ПІДПІЛЛЯМ ОУН(б) і УПА частина 4

За період 1949-1950 рр. було офіційно зареєстровано 80 випадків запізнень з виїздами чекістсько-військових груп на прийняті сигнали до місць появи повстанців, в результаті чого було упущено 193 підпільники, хоча про їх появу інформатори МДБ своєчасно подавали радіосигнали.

У різних областях кількість нереалізованих сигналів була такою:1

Область

Кількість сигналів про появу підпільників

Кількість упущених підпільників

УМДБ по Львівській області

23

42

УМДБ по Станіславській області

4

17

УМДБ по Дрогобицькій області

13

19

УМДБ по Тернопільській області

16

48

УМДБ по Волинській області

5

13

УМДБ по Рівненській області

15

46

УМДБ по Чернівецькій області

1

3

УМДБ по Київській області

3

5

ВСЬОГО:

80 сигналів

193 підпільники

Проведеною управлінням 2-Н МДБ УРСР у 1950 р. перевіркою було встановлено низку недоліків у використанні апаратів «Тривога», а саме:

1. З наявних в управліннях МДБ апаратів «Тривога» використовувалося не більше 25-30%, а решта техніки лежало на складах без руху.

2. Апарати «Тривога» встановлювалися лише в тих районах, де місцеві начальники райвідділів МДБ по справжньому оцінили превагу радіотехніки в оперативній роботі, самі вимагають в обласного керівництва цю техніку а потім успішно її застосовували.

3. Керівники відділів 2-Н в обласних управліннях МДБ не змогли добитися того, щоб радіотехніка в першу чергу застосовувалась в тих районах, де підпілля ОУН(б) діяло найсильніше. Наприклад, у 1950 р. апарати «Тривога» взагалі на застосовувалась в Деражнянському, Острозькому, Рівненському та інших районах Рівненської області.

4. В багатьох випадках через невмілу роботу з агентами, значна частина апаратів «Тривога» була встановлена у недостатньо перевірених МДБ осіб (тобто – у прихильників підпілля), які по кілька місяців тримали апарати без жодних результатів, а радіосигналів про появу підпільників не подавали і обманювали оперативників.

Лише у тодішній Дрогобицькій області у 1950 р. були встановлені близько 70 апаратів «Тривога», а результатів не було.

5. Чимало агентів, які під тиском обставин вимушені були погодитись співпрацювати з МДБ, вели подвійну гру. Зокрема, два агенти Заболотцівського райвідділу МДБ Львівської області тривалий час утримували в своїх будинках апарати «Тривога», а сигналів про появу підпільників не подавали.

Лише після того, як співробітникам МДБ з інших джерел стало відомо, що підпільники продовжують відвідувати села, в яких жили ці агенти, було вжито відповідних заходів. Чекісти зняли апарати «Тривога» у агентів і пояснили їм, що апарати потребують ремонту, а замість знятих будуть видані нові.

Через певний час агенти були викликані на конспіративні квартири, де їм було видано макети під виглядом справжніх апаратів, які вони повинні були доставити до своїх будинків, встановити та законспірувати.

Коли агенти повертались з макетами апаратів кожен в своє село, по дорозі у лісових масивах їх конспіративно заарештували спеціально підготовлені агентурно-бойові групи МДБ, які провели розслідування під виглядом СБ ОУН(б).

В результаті цих заходів чекістами було встановлено, що агенти співчували підпіллю і надавали йому допомогу.

6. Окремі начальники райвідділів МДБ формально підходили до виконання вказівок з Києва про активне використання радіосигналізаційної апаратури. Не завжди забезпечувалося надійне прийняття сигналів на приймальних пунктах. Відмічалися випадки, коли сигнали подавалися на відстань 15-20 кілометрів, через що надіслані для затримки учасників підпілля оперативники не встигали своєчасно прибути на місце подій. Не всі чекістсько-військові групи, які оперували в районах, використовували переносні приймальні апарати.

7. У практиці діяльності органів МДБ часто траплялися випадки, коли за прийнятими радіосигналами про появу підпільників чекістсько-військові групи виїжджали на місце події з великим запізненням і не встигали реалізувати інформацію. Лише у 1949 р. було зареєстровано 75 випадків запізнення з виїздами по радіосигналам чекістсько-військових груп на місця події. В результаті повільних дій начальників райвідділів та інших керівників операцій, близько 200 підпільників змогли втекти від переслідування.2

Зокрема, за липень та серпень 1950 р. лише у Львівській області було зареєстровано 8 випадків, інформатори МДБ своєчасно подавали радіосигнали про появу підпільників, але затримати їх з різних причин не вдалося.

Приклади: 2 липня 1950 р. надійшло повідомлення про появу підпільників в с. Зарудці Брюховичського району Львівської області.

23 липня 1950 р. в цьому ж районі з с. Завадів була отримана інформація про появу підпільників.

23 липня та 9 серпня 1950 р. з с. Жуличі Заложцівського району Тернопільської області був отриманий сигнал про появу підпільників.

22 серпня 1950 р. з с. Стремінь Велико-Мостівського району Львівської області надійшов сигнал про появу підпільників.

23 серпня 1950 р. з с. Гумани-Заболотні Бузького району надійшов сигнал про появу 13 підпільників.

10 вересня 1950 р. з с. Голосковичі Заболотцівського району надійшов сигнал про появу 3 підпільників.

У всіх перелічених випадках чекістсько-військові групи МДБ виїжджали за радіосигналами з запізненням та упустили підпільників.3

8. В деяких обласних управліннях технічні засоби давали непостійний результат. Зокрема, в УМДБ по Станіславській області в 1949 р. було реалізовано 10 радіосигналів про появу підпільників, а у 1950 р. – лише один. На 1 січня 1951 р. з 40 наявних в резерві апаратів «Тривога» було встановлено лише 6, з них у грудні 1950 р. – лише три.4

9. В УМДБ по Тернопільській області за весь 4 квартал 1950 р. зовсім не проводилося встановлення апаратів «Тривога», що свідчило про їх недооцінку керівництвом управління.

Зокрема, заступник начальника відділу 2-Н УМДБ по Тернопільській області Дубовий повідомив комісії управління 2-Н МДБ УРСР, що йому зовсім непотрібні апарати «Тривога», він і без них переб’є підпільників.5

10. Іноді мали місце порушення правил зберігання цілком таємних радіоапаратів. У Тернопільській області чекісти загубили і не знайшли один апарат. В Солотвинському районі Станіславської (нині – Івано-Франківської) області через погане маскування підпільники виявили агента МДБ та апарат «Тривога», та викрали їх. Про цей надзвичайний випадок райвідділ навіть не повідомив, і він лише згодом був виявлений співробітниками обласного управління.6

Допущені недоліки в роботі з радіосигналізаційними апаратами пояснювалися ще й тим, що деякі начальники районних та міських відділів МДБ недооцінювали всього значення застосування радіотехніки в агентурно-оперативній роботі, тяготилися роботою з цією технікою, боялися відповідальності за наслідки, якщо апарат попаде до ненадійних людей.

В багатьох відділах 2-Н обласних управлінь, райвідділах та міськвідділах МДБ начальники слабко популяризували радіосигналізаційну техніку серед оперативного складу. Багато оперативних працівників навіть не були ознайомленні зі змістом директиви МДБ УРСР щодо її використання.

З іншого боку, позитивні приклади використання апаратів «Тривога» засвідчили, що гарно підготовлені та чітко реалізовані заходи проти підпілля ОУН(б) були цілком ефективним та своєчасним засобом для налагодження швидкого та конспіративного контакту з інформаторами.

Врешті, застосування радіосигналізаційні засобів при хорошій організації роботи надала відчутну перевагу чекістам, особливо в захопленні керівників підпілля, які були особливо ретельними в дотриманні правил конспірації.7

У підсумку слід визначити, що станом на 1951 р. всі УМДБ Західних областей України були в достатній кількості забезпечені справними радіосигналізаційними апаратами «Тривога». Однак, на думку інженер-майора Александрова, вся ця цінна техніка та наявний штат досвідчених радіоспеціалістів все ж використовувалися незадовільно.8


Висновки


Органи державної безпеки УРСР у боротьбі з підпіллям ОУН(б) і УПА активно застосовували спеціальні та технічні заходи. Підсумовуючи слід відзначити, що ці заходи проходили з поперемінним успіхом. Іноді вони приносили успіх чекістам, а іноді – ні.

Підпільники ОУН(б) і УПА застосовували у відповідь контрзаходи, з тим же успіхом: іноді вдало, іноді - ні. Однак сили були нерівні, тому чекісти мали значну фізичну та матеріальну перевагу. З кожним роком підпільників ставало все менше і менше.

Активне використання радянськими спецслужбами отрути, службово-розшукових собак та інших заходів було зумовлене надзвичайно жорстоким характером протистояння з ОУН(б) і УПА та впертим спротивом українського підпілля, подолати який без цих засобів було практично нереально.

Керівники органів держбезпеки УРСР протягом 1944-1955 рр. надавали великого значення активному застосуванню та широкому впровадженню подібних методів роботи. Судячи із збережених документів, кожне обласне управління НКВС-НКДБ-МДБ-МВС-КДБ, райвідділи та їх апарат були порівняно непогано забезпечені радіосигналізаційними апаратами, отрутою, службово-розшуковими собаками тощо. Якщо ж відчувалася нестача техніки, знаходились інші методи боротьби з підпіллям. Звісно, що не всі операції були успішними, вистачало і провалів, але поступово чекісти перемагали підпілля. Завдяки налагодженню роботи з переслідування підпільників та активному використанню додаткових засобів чекісти зуміли досягти значних успіхів в боротьбі з підпіллям і до середини 1950-х рр. повністю розгромити його.

Застосування спеціальних засобів є цікавою сторінкою боротьби радянських спецслужб з підпіллям ОУН(б) і УПА, яка потребує від дослідників українського визвольного руху подальшого дослідження.

1 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 68.

2 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 10-13.

3 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 13.

4 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 69.

5 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 69.

6 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 70.

7 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 13-14.

8 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 70.

Категорія: Історичні дослідження | Переглядів: 460 | Додав: s_admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2019


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО