Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Серпень » 29 » ВІД УКРАЇНСЬКОГО ПЛАСТУ – ДО ОУН: НЕПЕРЕРВНА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ.
10:40
ВІД УКРАЇНСЬКОГО ПЛАСТУ – ДО ОУН: НЕПЕРЕРВНА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ.


Результати наукового вивчення діяльності українського національно-визвольного руху, зокрема Організації українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА), яка була спрямована на здобуття Україною державності, з кожним роком викликають все більше зацікавлення свідомої української громадськості та тих, кому не байдужа історія України. Особливої уваги заслуговує вивчення питання участі молоді в націоналістичних організаціях, зважаючи на її активну участь в нихi.

Наша стаття буде присвячена впливу попередника українських націоналістичних молодіжних організацій – українського "Пласту” – на виховання майбутніх керівників українського національно-визвольного руху у ХХ столітті, та його зв’язку з виховною працею ОУН серед української молоді.

Одним із ключових моментів, який визначив здобуття Україною незалежності у 1991 році був той, що протягом XX століття боротьба за неї ніколи не припинялася. Її розпочали перші українські політичні партії кінця XIX - початку XX століття, члени яких мали прямий стосунок до створення Української Народної республіки, Західноукраїнської народної республіки УНР та Української Держави гетьмана П. Скоропадського. Після розгрому українських державних утворень у 1919-1921 рр. та включення території України до складу СРСР та Польщі чимало з них долучилися до активної діяльності українських національно-просвітніх організацій в Галичині і за кордоном. У роки Другої світової війни розпочалася збройна боротьба УПА, до лав якої входили переважно вже представники молодого покоління, вихованого ними на українських традиціях та уроках поразок 1917-1921 ррii.

Досвідом світової історії давно доведено, що для досягнення будь-якої мети потрібно мати спадкоємців у своїй боротьбі. Українські організації 1 половини ХХ століття розуміли свою відповідальність за виховання підростаючого покоління, яке мало продовжити боротьбу за створення незалежної України, і тому намагалися приділяти якомога більшу увагу питанню опіки молоді, починаючи з дитячих роківiii.

Після завершення доби української державності 1917-1921 рр. територія України була розподілена між Польщею та Радянським Союзом. Існування комуністичної системи зробило неможливим існування українських національно-просвітніх товариств та організацій для молоді в СРСР. Проте у Польщі в 1921-1939 рр. існував цілий ряд подібних організацій – Пласт, товариство «Просвіта» і т.пiv.

Окремої уваги вартий український Пласт. Він „постав із відчутної потреби організації молоді для служби українському народові”. Взявши за основу скаутську організацію, засновник Пласту - д-р. Олександр Тисовський розробив унікальну виховну систему, яка, хоч і подібна до скаутської, все ж має цілий ряд своїх особливостей, які відрізняють її від більшості скаутських організацій світу. Принципи пластування, розроблені Олександром Тисовським, знайшли своє відображення у книзі "Життя в Пласті" - посібнику, яким уже впродовж більш як 70 років керуються пластуниv.

Українським аналогом терміну "скаутинг" (англ. scouting, scout - розвідник) став термін "пластування". Саме ж слово "пласт" походить від назви козаків-розвідників, які називались пластунами.

Початковий етап існування Пласту припав на 1911-1920 рр. В 1911 р. студенти Петро Франко та Іван Чмола засновують перші пластові гуртки. Офіційним початком Пласту вважається день першої присяги пластового гуртка при Академічній Гімназії у Львові 12.04.1912. Гурток цей заснував згаданий вище доктор Олександр Тисовський.

В 1913 р. відбувся перший з'їзд представників пластових гуртків у Львові, на якому створено "Організаційний Пластовий Комітет". В цьому ж році проведено перший мандрівний табір Пласту. В 1914 р. вибухає Перша світова війна, і багато пластунів стають у ряди Українських Січових Стрільців. В 1918 р. Пласт пожвавлює діяльність, яку поширює на центральній та східній частині України.

Після занепаду української державності у 1921 р. Пласт відновлює діяльність, спершу в Західній Україні, а згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи. В Пласті масово гуртується українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Починає виходити ряд пластових публікацій, зокрема офіційний пластовий орган "Молоде життя". Виходить в світ книжка Олександра Тисовського "Життя в Пласті". До розбудови Пласту в цей приклався і митрополит Шептицький, подарувавши пластунам площу на горі Сокіл у Карпатах. Однак у 1928 р. легальна діяльність Пласту була поляками заборонена на Волині, а 1930 і в Галичині.

З 1930 по 1944 р. Пласт в Галичині працює нелегально під проводом конспіративного Пластового Центру. Праця ведеться через Комісію Виховних Осель, "Рідну Школу" та публікацію журналу "Вогні". Польська влада карає всі прояви праці Пласту арештами та висилкою до концентраційного табору.

В 1939 р. вибухає ІІ Світова війна, і Пласт пробує відновити діяльність в Україні. Проте німецька окупаційна влада не дозволяє існування пластової організації, і пластуни змушені продовжувати діяльність нелегально.

В той же час в Західній Україні творилася та поширювалася мережа ОУН. Відразу ж після створення ОУН в 1929 році, керівники цієї організації, усвідомлюючи необхідність виховання наступних поколінь української молоді до боротьби за незалежність України, почали приділяти значну увагу створенню молодіжних структурних підрозділів. Очевидно, що ідея створення розгалуженої української націоналістичної молодіжної організації виникла у керівників ОУН під певним впливом їх участі в українському Пласті. В результаті в ОУН було створено молодіжну організацію Юнацтво. Зокрема, молодіжна підреферентура існувала при організаційній. референтурі крайової екзекутиви (проводу). Входила до Юнацтва українська молодь у віці 15-21 року. Після досягнення 21 року юнак ставав дійсним членом ОУН без кандидатського стажу. Окремо існувала структура для дітей – "Дорост", який об'єднував дітей віком 8-15 роківvi.

Однак між Пластом та молодіжними структурами ОУН були суттєві розбіжності у принципах роботи з молоддю та кінцевих цілях. Ось як їх пояснив оунівський автор Андрієнко у своїй статті "За властиве обличчя молоді”, датованій приблизно 1942-1943 рр.:

"Яке наше становище до Пласту? Пласт в свій час відограв позитивну ролю. Сьогодні можливі до прийняття ще певні виховно методічні засади Пласту, але його ідеольогія, що в самих платках його існування могла бути толєрована – є вже сьогодні цілковитим пережитком. Ще перед розвязанням Пласту давалась відчути в цьому своєрідна ідеольогічна криза, яка не пробирала широких розмірів тільки тому, що націоналістичний актив вносить до Пласту свій зміст.

Первісний духовий корм вже не вистарчав вже його членам і вони шукали чогось сильнійшого, шукали заспокоєння своєї націоналістично-політичної тяги до чину і розвязання Пласту наступило тому, що в цілому переважали впливи націоналістичних елементів. І сьогодні відреставрована пластова ідеологія, помимо навіть цих змін, що їх Пластові батьки стараються внести, є анахронізмом; так, сьогодні ним може бути тільки націоналістичний декалог. Основна ріжниця між пластунами (в сьогоднійшому розумінні), а нами виступить зовсім виразно, якщо розглянемо ідеал юнака, що його хочуть осягнути вони, й ідеал юнака, що до нього прямуємо ми. Їх ідеалом є людина, що любить вправді свій нарід, не чужий для неї лицарський закон зі всіма елементами героїзму, вона приготована навіть здавалося б, до твердої живої обротьби, не боротися за права власного народу вона може тільки загальними засобами, в рамцях визначених її державою. Ми маючи на увазі найший етап нашої боротьби – здобуття української державності революційним шляхом, стараємося виховати передовсім тип революціонера, що вміє боротися всіма можливими можливими тільки засобами з кожною системою, що стає на дорозі нашої державності. Пластун наставлений радше на виховання мирного громадянина в державі. Перескакують вони період революційної боротьби за державу, що вимагає зовсім своєрідного типу. З цієї засадничої різниці випливає цілий ряд дальших побіжностей. Візьмім прм. хотяй би таке життєрадість у них і у нас. У них юнак життєрадісний, що життя є гарним тому, що він з паличкою в руках і наплечником на плечах може мандрувати у залитих сонцем верхівях, і він життєрадісний тому, що має силу поборювати перешкоди: перескочить рів, що зявився на його шляху, збудує шатро і в нім переспить ніч, що його захопила в полі як що до того ще він, маючи один сірник в кишені, потрафить розпалити огнище і зварити кашу в казані, він прямо герой; він життєрадісний тому бо вірить, що він в цей спосіб найкраще служить нації. Яка однак [нерозбірливо] між нацією, і потребами, а способом, який він хоче її служити. В цей спосіб праця для нації – це не революція. Він не є юнак життєрадісний тому, що бачить світ великий, пильний конфліктів, світ боротьба що вньому він як член націоналістичної спільноти може брати участь, і він радіє і тому, що бачить себе учасником великого руху, що перед ним мусить дріжати наїздник національної революції; він радіє, бо сьогдні унешкідливив один план ворога супроти свого товариша, тому що вчора йому і його гуртові вдалося перенести під носом поліції пачку з важною літературою, тому, що його група вивела важливий осередок з-під впливу опортуністів. Світ однаковий для першого і для другого та не однакова його стримання та помічання моментів боротьби, боротьба і там, та не однакова її звязаність з пекучими проблемами нації. перший сміється тому, що світ повний сонця, землі, що він повними пригорщями з цієї краси може користати, що він бачить себе таким же як молодь державного народу, що він борючись не знає на правду, де властива боротьба, а де забава. Його сміх це сміх безжурної дитини, що вправді готується до твердого життя, бо їй так кажуть старші, її опікуни, але це щось для неї таке далеке і не знане – ті старші мусять про щось же торочити. Другий сміється тому, бо бачить безрадну лють ворога, що в нашій силі нічого не може зробити, він сміється тоді, коли здобуде перемогу і блиск його тоді, як у тигра, що переміг своїм пазуром, оком і зубом, промощуючи собі шлях у джунглі, для нього слова: "життя це боротьба” то незрозуміла фраза, а зміст кожного дня, де такі осяги, як будування шатра чи розпалення огня уважається за цілком звичайно і зрозумілі і не роздувається до величин засадничої проблеми. Часом наш юнак не сміється. В нього затиснені уста і якісь незвичайні очі. Для нього не існує на світі жадна краса. Він бачить тоді один великий контраст і панівну позицію ворога і кольоніальний стан своєї батьківщини: маси бідного голодного люду, визиск і експлоатацію, рабську духовність, бачить тюрми і шибениці, бачить одну велику кривду і не правду – очі блищать, бажають помсти. Дві життєрадісності і два окремих світи: ми живемо тільки для нації, а себе, своїх почувань не хочемо висвітлювати між другими – вони мають інші уміщення найвищих вартостей; ми давно зрезигнували з ідеалу гуманности, братерства супроти національних ворогів, бо вони для нас мають тільки жорстокість і ненависть. Відчувайте краще дух епохи пізнайте краще наші завдання, а побачите, що шлях ваш не правильний”vii.

Проте, незважаючи на такі відмінності між Пластом та Юнацтвом ОУН, не варто недооцінювати вплив пластового виховання на українську молодь. Пласт виховав чимало майбутніх учасників українського націоналістичного підпілля. Доволі важко у невеликій за обсягом статті навіть перелічити всіх відомих учасників підпілля ОУН та УПА, які пройшли школу українського Пласту. Нижче наводяться прізвища деяких з них, з наведенням фактів участі у Пласті та посад в ОУН та УПА.

Андрусяк Василь – "Різун", "Грегіт". Член Пласту в Снятині. У 1930-ті роки вступив до ОУН. Був вояком Карпатської Січі у 1939 р. та батальйону "Ролянд". Після організації УПА в 1942-1943 рр. став командиром Станіславського тактичного відтинку (ТВ) 22 "Чорний Ліс" та військового округу (ВО) ІV УПА-Захід "Говерля". Загинув у бою з підрозділом НКВС 26 лютого 1946 рокуviii. Мав звання полковника УПА, про що згадується у наказі Головного командира УПА від 14 жовтня 1952 рокуix.

Арсенич Микола – "Григор”, "Михайло”. Член Пласту у Стрию. З 1930-тих років – член ОУН. Після оформлення ОУН бандерівського напрямку (ОУН-Б) був призначений референтом Служби Безпеки ОУН-Б, обов’язки якого виконував у в 1941-1947 рр. За активну участь у боротьбі Арсенич був нагороджений Золотим Хрестом заслуги УПА. Загинув у власній криївці оточений відділом НКВС 23 січня 1947 р. біля с. Жуків, Тернопільської областіx. Мав звання генерал-хорунжого контррозвідки УПА, про що згадується у наказі Головного командира УПА від 14 жовтня 1952 рокуxi.

Бандера Степан Андрійович – "Бийлихо” та інші. Син священика української греко-католицької церкви, арештованого та розстріляного радянською владою у 1941 р. Член 5-го куреня УПЮ ім. Ярослава Осмомисла у Стрию та 2-го Куреня УСП "Загін Червоної Калини". У 1930-ті роки брав активну участь в націоналістичній роботі, будучи спочатку керівником пропаганди Стрийського окружного проводу ОУН, а згодом керівником та референтом пропаганди Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. У 1940-1941 рр. організував провід ОУН (Б), та керував його діяльністю. С. Бандера був вбитий агентом КДБ Старшинським в м. Мюнхен у 1959 роціxii.

Бандусяк Дмитро - "Лопата". Юнак пластового куреня при Мукачівській Торгівельній Академії на Закарпатті. Член проводу підпілля ОУН на Закарпатті (1940-44), окружний провідник ОУН на Закарпатті (1945), загинув у бою, оточений загоном НКВСxiii.

Білас Василь. Член 49-го пластового юнацького куреня ім. Івана Богуна в Трускавці. Член УВО й ОУН, брав участь у кількох бойових акціях ОУН. У 1932 р. був засуджений польським судом до смертної кари за участь в акції ОУН з метою пограбування каси в м. Городку. Повішений 23 грудня 1932 у Львові з окликом на устах "Хай живе Україна!"xiv.

Войновський Петро. Член 23-го Куреня УПС "Хмельниченки". Голова Проводу ОУН на Буковині та Бессарабії, командир Буковинського куреня, полковник.

Врецьона Євген. Член Пласту у Львові, належав до 3-го Куреня УСП "Лісові Чорти". Шеф Служби безпеки Карпатської Січі, член УГВР та президент її Закордонного Представництва, провідний діяч УВО-ОУНxv.

Габрусевич Іван. Член Пласту у Львові. Провідний діяч ГУДМ та СУНМ, референт Юнацтва Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ, Крайовий Провідник ОУН на ЗУЗ, референт ідеологічного вишколу ПУН. З вересня 1941 р. - в'язень німецьких тюрем та концтаборів. Помер у концтаборі Заксенхаузен в 1944 роціxvi.

Гасин Олекса – "Лицар". Член 2-го Куреня УСП "Загін Червоної Калини". Шеф Головного Військового Штабу УПА в ранзі полковника. Загинув 31 січня 1949 р. біля головної пошти Львова, переслідуваний співробітниками МДБxvii. Посмертно був підвищений до звання генерал-хорунжого УПА наказом Головного командира УПА від 14 жовтня 1952 рокуxviii.

Гасин О. був посмертно нагороджений Пластовим Золотим Хрестом і почесним ступенем Гетьманський Пластун Скоб.

Грабець Омелян – "Батько". Член Пласту у Празі та Галичині. Командир УПА-Південь. Загинув в бою з радянськими військами.

Гриньох Іван. Юнаком був активним членом Пласту у Львові, один з перших Гетьманських пластунів скобів, належав до 3-го Куреня УПС "Лісові Чорти". Доктор богословських наук, професор Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, активний діяч анти німецького націоналістичного підпілля, член-співзасновник та другий віце-президент УГВР, професор УКУ в Римі та УВУ в Мюнхені, автор багатьох богословських праць, один з найближчих співробітників Патріарха Йосипа Сліпогоxix.

Грицай Дмитро – "Перебийніс". Член 10-го Куреня УСП "Чорноморці". Магістр філософії, член ОУН. Шеф Головного Військового Штабу УПА у ранзі генерала-хорунжого. Був затриманий при спробі переходу чехословацько-німецького кордону 19 грудня 1945 р., коли йшов на зв’язок до керівників закордонного проводу ОУН. За деякими свідченнями та офіційним комунікатом ОУН повісився у чеській в'язниціxx.

Данилишин Дмитро. Член 49-го пластового юнацького куреня ім. Івана Богуна в Трускавці. Член УВО й ОУН, загинув за Україну 23 грудня 1932 р. у Львові, засуджений до смертної кари польським судом за участь в акції ОУН в Городкуxxi.

Зарицька Катерина. Курінна 2-го куреня юначок ім. Марти Борецької у Львові. Організатор та провідниця Українського Червоного Хреста, провідниця жіночої сітки ОУН, лицар Срібного Хреста Заслуги УПА, довголітній в'язень польських і радянських тюрем та концтаборів, дружина Михайла Сорокиxxii.

Карачевський Осип – "Свобода". Член Пласту у Стрию, член 2-го Куреня УСП "Загін Червона Калина". Член Військового Штабу ОУН, поручник та член Штабу Карпатської Січі, загинув у нацистському концтаборі Аушвіц (Освєнцім).

Кедюлич Іван. Член Пласту у Перечині та Мукачеві на Закарпатті. Поручник та комендант Хустського Коша Карпатської Січі, провідник партизанських відділів ОУН (м) на Поділлі (1944), відтак перейшов до лав УПА, поручник УПА, начальник персонального відділу ГВШ УПА, командир 19-го ТВ "Лисоня" ВО УПА-Захід ", загинув у бою зі спецпідрозділом НКВСxxiii.

Климів Іван – "Легенда". Член Пласту у Сокалі. Провідник Крайової екзекутиви ОУН (р) на Західноукраїнських землях у 1939-1941 рр., член Українського Державного Правління (1941), закатований у в'язниці гестапо в грудні 1942 рxxiv. Посмертно був підвищений до звання полковника УПА наказом Головного командира УПА від 14 жовтня 1952 рокуxxv.

Колодзинський Михайло. Член перших пластових відділів у Львові. Провідний діяч УВО-ОУН, полковник та начальник Штабу Карпатської Січі, керівник оборони Карпатської України, розстріляний угорцями. Член Пласту в Галичині (Коломия і Львів) та Празіxxvi.

Коссак Зенон. Член 18-го куреня УПЮ ім. Івана Франка у Дрогобичі. провідний діяч УВО-ОУН, бойовий референт УВО (1930-32), член Крайової екзекутиви ОУН, поручник та член Вужчого Штабу Карпатської Січі, ад'ютант М. Колодзинського, активний учасник оборони Карпатської України, розстріляний угорцямиxxvii.

Кук Василь Степанович – "Леміш”. Юнак куреня ім. Івана Богуна у Золочеві. Активний діяч ОУН-УПА з початку 1930-х років, організатор Юнацтва ОУН в гімназії м. Золочева, згодом керівник Золочевського проводу ОУН. Член Центрального проводу ОУН з 1939 р. Керівник Південного крайового проводу ОУН в 1941-1943 рр., з 1944 р. займав посаду організаційного референта Центрального проводу ОУН. Останній Головний Командир УПА (з липня 1950 до 23 травня 1954 року, у ранзі полковника). У 1952 р. йому було присвоєне звання генерал-хорунжого УПАxxviii.

Мирон Дмитро – "Орлик". Провідник Північної похідної групи ОУН (р), Крайовий Провідник ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях, розстріляний гітлерівцями. Юнак Пласту у Бережанахxxix.

Охрімович Степан. Член Пласту у Стрию, осавул 2-го Куреня УСП "Загін Червона Калина", редактор журналу УСП "В Дорогу". Провідний діяч СНУМ, Крайовий Провідник ОУН на ЗУЗ, помер від тяжкої хвороби внаслідок катувань, перенесених у польській в'язниці під час слідства про приналежність до ОУНxxx.

Пришляк Григорій Васильович. Юнак Пласту в Коломиї, сеньйор Пласту в Україні, нагороджений пластовим орденом Святого Юрія у сріблі. У 1930-ті роки брав активну участь в роботі ОУН. У 1940-1942 рр. був керівником СБ Львівського крайового проводу ОУН, а згодом – керівником розвідувального відділу СБ ОУН по м. Львів. Заарештований у липні 1945 р. органами НКДБ УРСР. Був засуджений до 25 років виправно-трудових таборів, з яких його звільнили у 1971 році. Нині активний діяч Братства Вояків УПАxxxi.

Робітницький Володимир. Член Пласту на Волині. Активний учасник ОУН. Крайовий Провідник ОУН (р) на ПЗУЗxxxii.

Сорока Михайло. Член Пласту у Тернополі та Празі, редактор "Вістей СУПЕ". Провідний член ОУН, багатолітній в'язень радянських концтаборів та ідейний патріарх українських політв'язнів, ініціатор та провідник ОУН-Північ, помер у радянському концтаборі у 1971 рxxxiii.

Старух Ярослав – "Стяг". Юнак 29-го куреня ім. Павла Полуботка в Бережанах, кошовий бережанського Пласту, організатор Село-Пласту. Заступник Крайового Провідника і політичний референт КЕ ОУН на ПЗУЗ, секретар УЦК (1939-41), заступник міністра інформації і пропаганди УДП, член Проводу ОУН (р), Провідник ОУН (р) на Закерзонні, загинув у бою зі спецпідрозділом комуністичної Польщі у вересні 1947 рxxxiv.

Тершаковець Зиновій. Юнак 7-го пластового полку ім. Князя Лева у Львові. Член ОУН з 1930-х років. Командир ТВ УПА-Захід. Загинув у лісі біля с. Любінь-Великий, Львівської області у бою з опергрупою МДБxxxv.

Шпонтак Іван. Член Пласту в Ужгороді. Сотник Карпатської Січі, майор УПА, керівний учасник ТВ УПА-Захід, довголітній в'язень польських тюремxxxvi.

Шухевич Роман. Активний член Пласту у Львові, визначний спортсмен. Член 3-го Куреня УСП "Лісові Чорти", відтак - 10-го Куреня УСП "Чорноморці". Один з засновників морського пластування. Провідний діяч УВО та ОУН, член ОУН з часу її створення. У 1930-ті роки очолював військову референтуру Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ, організував ряд акцій. під час розколу в ОУН у 1940 році підтримав С. Бандеру та працював у військовій референтурі ОУН. Після створення УПА – Головний Командир УПА (у ранзі генерала-хорунжого), Генеральний секретар УГВР. Загинув 5 березня 1950 року у селі Білогорщі під Львовом, оточений спецпідрозділом МВС СРСРxxxvii.

За значні заслуги перед українським пластом Р. Шухевич був посмертно нагороджений Пластовим Золотим Хрестом і почесним ступенем Гетьманський Пластун Скоб.

Якимчук Микола. Юнаком був членом Пласту на Волині. Провідник ОУН Луцького району, перший командир Військової Округи "Турів" УПА-Захід. Загинув у бою з радянськими військамиxxxviii.

Таким чином, український Пласт мав значний вплив на виховання української молоді, яка згодом брала участь у діяльності ОУН та УПА.


i Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії. – К, 2002. – С. 378.

ii Субтельний О. Україна. Історія. – К, 1993. – С. 376-379, 382-386.

iii Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. – С. 34-36.

iv Там само. – С. 31-36.

v // www. Plast.org.ua/history/essay.php.

vi Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. – Дрогобич, 1994. – 192 с.

vii "Андрієнко”. За властиве обличчя молоді // Державний архів СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 18. – Арк. 3-9.

viii Літопис УПА. Нова серія. – Київ-Торонто, 2003. – Т. 5. – С. 307-308.

ix Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2003. – С. 16.

x Русначенко А. – Там само. – С. 312-313.

xi Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2003. – С. 16.; // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xii Галабурда М. Вбивство Степана Бандери 15. 10. 1959 року // Kobza.com.ua/ounruhu/genocide/2002 08 31 12.html.; // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xiii // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xiv Купяк Д. Спогади нерозстріляного. – Торонто-Львів, 1993. – С. 52-56.

xv // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xvi Баган О. – Там само. – С. 54-120.

xvii Вєдєнєєв Д., Шаповал Ю. Пастка для "Лицаря”. Обставини загибелі Олекси Гасина // Військово-історичний альманах. – № 4. – 2002.

xviii Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2003. – С. 18.

xix // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xx // www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.

xxi Купяк Д. – Там само. – С. 52-57.

xxii Онишко О. Катерина Зарицька. Молитва до сина. – Львів, 2002. – 176 с.

xxiii // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xxiv Косик В. – Там само. – С. 595.; Купяк Д. – Там само. – С. 120-121, 168-169.

xxv Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2003. – С. 18.

xxvi Колодзінський М. Українська військова доктрина // www. ukrnationalism.org/.

xxvii www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.

xxviii Вовк О. Останній генерал УПА: до біографії Василя Кука // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – № 1. – 2003. – С. 254-257.

xxix // www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.

xxx // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xxxi "Нація і держава”. – 08.04. 1999.; "Шлях Перемоги”. – 03.05.2001.

xxxii // www. Plast.org.ua/history/personages.php.

xxxiii Онишко О. – Там само. – С. 49-50, 52, 102.

xxxiv // www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.

xxxv Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів, 2003. – С. 18.

xxxvi // www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.

xxxvii Веденеев Д., Шаповал Ю. Роман Шухевич: тайна гибели // "Зеркало недели”.– № 6 (381). – 16.02.2002.

xxxviii // www. geocities.com/upahistory/_encyclopedia.




Переглядів: 656 | Додав: s_admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2019


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО