Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Листопад 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2013 » Листопад » 7 » Проект "Від захисту до забезпечення"
16:38
Проект "Від захисту до забезпечення"

Проект «Від захисту до забезпечення»


Підготував: Сергій Дяченко, голова МГО «Ідейна варта»




Основою даного проекту частково виступає ідея відкритого суспільства.


«Відкритий уряд (відкрита держава) - це доктрина державного управління , яка підтримує право громадян на доступ до документів і дій держави з метою можливості ефективного громадського контролю за державним регулюванням . У найбільш широкому викладі вона протистоїть спробам легітимізації розширення секретності і непублічності діяльності державних структур. Аргументи на користь відкритого уряду сходять до часу європейського Відродження.» - Вікіпедія.


Ми виходимо з двох позицій. По-перше, ми не повинні захищати те, що має бути забезпечено на загальнодержавному рівні. По-друге — назрів час для переходу від локального реагування на ситуації, що виникли, до створення дієвих превентивних механізмів, побудованих на всебічному дослідженні конкретних випадків із іх систематизацією і підготовкою профільних рекомендацій та відкритті доступу громадян до інформації і створенні інтерактивних систем діалогу «Влада-населення». Зокрема, статтею 38 Конституції України передбачено право громадян брати участь в управлінні державними справами, але і досі не існує ефективних систем недекларативного характеру для забезпечення діалогу на належному рівні.


Опис


Першооснову гармонійного розвитку громадянського суспільства має становити дотримання основоположних прав і свобод людини, частково висвітлених в Конституції, частково — в Декларації прав і свобод людини ООН 1948 року. Існує ціла низка нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, регулюючих окремі сфери державних відносин. Зокрема мова йде про Конвенцію ООН проти корупції, яка до явищ корупції відносить також непотизм (кумовство, сімейність). Усі права і свободи мають бути забезпечені на системному рівні шляхом впровадження певних превентивних механізмів, прозорості та гласності. Зобов'язання контролювати дотримання прав і свобод людини покладено на владні структури. Проте порушення саме основних норм чинного законодавства і міжнародних НПА стають системними і загальноохоплюючими, що доводить неефективність або небажання влади врегулювати дані питання.


Зокрема, Конституцією України за кожним громадянином закріплено наступні права:

  1. Стаття 27: невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захищати життя людини.

  2. Стаття 28: право на повагу до гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

  3. Стаття 29: право на свободу та особисту недоторканність.

  4. Стаття 30: недоторканність житла.

  5. Стаття 32: невтручання в особисте і сімейне життя.

  6. Стаття 34: право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

  7. Стаття 35: свобода світогляду і віросповідання.

  8. Стаття 40: право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення. До речі, «посадова особа не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію». Дотримання цієї норми передбачено статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Тобто фактично ненадання або надання неповної інформації є корупцією.

  9. Стаття 43: право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Гарантується захист від незаконного звільнення.

  10. Стаття 46: право на соціальний захист. Забезпеченя громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття від незалежних від них обставин.При цьому держава має створювати і підтримувати мережу комунальних, державних та приватних закладів для догляду за непрацездатними.

  11. Стаття 47: право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в аренду.

  12. Стаття 48: право на достатній життєвий рівень (включає право на достатнє харчування, одяг, житло).

  13. Стаття 49: право на охорону здоров'я, медичну допомогу. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

  14. Стаття 50: право на безпечне життя і довкілля, доступ до інформації про якість харчових продуктів і довкілля, право на її поширення.

  15. Стаття 53: право на освіту.


При опрацюванні звернень громадян ми звернули увагу на той факт, що усі вони мають відношення до прямого порушення вищевикладених норм. При цьому ми вважаємо за порушення відсутність можливості повноцінно і в повному об'ємі реалізувати свої права, які дедалі більше обмежуються умовними механізмами, незрозумілими за своєю суттю. Право або свобода — явище багатоскладове, ємне та взаємопов'язане з іншими. Саме тому виникає необхідність всебічного дослідження витоків виникнення окремих проблем, встановлення і усунення джерела.


Чому виникають проблемні ситуації:

  • недостатність або незбалансованість надходжень з державного бюджету України

  • недосконалість законодавчих норм, які регулюють окреме питання

  • наявність у нормативно-правовому акті уразливостей, що дозволяють обійти прямі норми закону і уникнути відповідальності

  • неефективність роботи контрольно-наглядових органів та положень, що регламентують їх діяльність (використання адмінресурсу, перевищення або зловживання службовими повноваженнями, тощо)

  • номінальні зміни у законодавчому полі, які мають на меті певні організаційно-структурні зміни без зміни змісту

  • впровадження нових механізмів та структурних змін у певній сфері без їх розуміння і врахування специфіки галузі (медична реформа у м. Дніпропетровську)

  • відсутність чітко визначених механізмів розгляду окремих питань або відсутність законодавчого забезпечення питання


Як плануємо діяти:


Етап перший. Аналіз.


Силами інформаційно-аналітичного центру МГО та аналітиків організацій-партнерів збираємо інформацію про окремі порушення прав людини. Далі систематизуємо за спільними ознаками виходячи з наступної схеми:

  • Категорія питання

  • Об'єкт правопорушення

  • Загальні характеристики (законодавче регулювання, наявність чітких механізмів)

  • географія питання та типологія (чинники, які сприяють скоєнню порушень, зацікавлені сторони)

  • Частота звернень

  • Інтенсивність проблеми

  • Встановлення першопричини явища в цілому

  • Пошуки шляхів розв'язання (рекомендації щодо змін до нормативно-правових актів, введення в обіг нових законодавчих норм, реставрація і приведення у відповідність механізмів реагування). При цьому аналізуємо вже існуючі в країнах ЄС стратегії вирішення подібних питань.

  • Презентація рішення

  • Створення тематичних збірок і проведення лекцій для населення (переважно — для молодіжної аудиторії)


Етап другий. Діалог.


Задля реалізації другого етапу існує необхідність впровадження інструментів електронної демократії. «Електронна демократія (е-демократія) - форма демократії, що характеризується використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як основного засобу для колективних розумових (краудсорсинг) і адміністративних процесів (інформування, прийняття спільних рішень - електронне голосування, контролювання виконання рішень і т. д. ) на всіх рівнях - починаючи з рівня місцевого самоврядування і закінчуючи міжнародним» - Вікіпедія.

Щодо сучасного стану е-демократії в Україні.



Огляд поточного стану розвитку окремих елементів е-демократії

в Україні

Суб’єктами запровадження та розвитку е-демократії є передусім органи державної влади. Аналіз їх діяльності в зазначеній сфері дозволяє стверджувати, що в Україні функціонують певні елементи е-демократії.

Інструментарій е-демократії відкриває додаткові канали комунікації між громадянами, громадянами і органами влади, між органами влади та іншими учасниками політичного процесу. В Україні цей процес забезпечується передусім електронними інформаційними ресурсами органів влади, представленими досить повно: є веб-сайти Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Вищого Господарського Суду України, Єдиний веб-портал Кабінету Міністрів України тощо. На Єдиному веб-порталі Кабінету Міністрів України представлено 73 веб-сайти центральних органів виконавчої влади та 27 веб-сайтів обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до норм чинного законодавства на веб-сайтах органів державної влади досить повно та оперативно надається інформація: новини, поточна діяльність, перелік нормативно-правових актів, що регламентують діяльність або є результатом діяльності відповідного органу,  оприлюднюються плани та певні форми звітності з їх виконання, надається інформація щодо графіків прийому громадян посадовцями, номери „телефонів довіри” або „гарячих ліній” тощо. 

У межах реалізації принципу прозорості в діяльності органів державної влади нині найбільш повно реалізована така форма е-демократії, як інформування громадян, що, втім, передбачає лише односторонні відносини між органами влади і громадянами, коли органи влади виробляють і надають інформацію громадянам. Це передбачає як „пасивний” доступ до інформації (за бажанням/на вимогу громадян), так і „активні” заходи уряду з поширення даної інформації серед громадян.

Кабінетом Міністрів України запропоновано також е-інструментарій налагодження діалогу з громадянами та їх організаціями. Задля цієї мети  створено веб-сайт „Уряд і громадськість” на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України. З цього веб-сайту є посилання на інтерактивну інформаційно-аналітичну систему (ІАС) Кабінету Міністрів України „Громадянське суспільство і влада”, яка має сприяти розвитку інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з органами державної влади в он-лайн режимі[17]. Однак, як свідчить інформація, вміщена у зазначеній ІАС, рівень залучення громадян до обговорення проектів НПА, які готуються окремими міністерствами, є досить низьким. Так, станом на 28.12.2009 р. більшість міністерств не пропонувало до публічного обговорення у мережі Інтернет жодного проекту нормативно-правового акту[18].  

Така ж ситуація і щодо окремих міністерств: інформування громадян забезпечено на належному рівні, зворотний зв’язок – навпаки. Так, за результатами аналізу веб-сайтів міністерств можна констатувати, що лише Міністерство юстиції пропонує на своєму веб-сайті результати обговорення нормативно-правових актів. Дискусійні тематичні е-форуми підтримують Міністерство вугільної промисловості України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство економіки. На сайтах цих міністерств пропонується зв’язок за допомогою електронної пошти. Однак, наприклад, не передбачено будь-якого е-інструментарію зворотного зв’язку на веб-сайтах Міністерства аграрної політики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Міністерства закордонних справ. На веб-сайті Міністерства культури і туризму України рубрика „Інтернет-приймальня” не заповнена так само, як і рубрика „Консультаційний центр”.

За даними моніторингу, здійсненого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, на всіх веб-сайтах органів виконавчої влади застосовано режими рівня інформування. Однак лише 42,6 % центральних органів виконавчої влади та 40,7 % обласних державних адміністрацій практикували режим двосторонньої взаємодії на своїх веб-сайтах[19].

Розвиток е-парламенту так само відрізняється домінуванням односторонніх інформаційних сервісів. Зокрема, відсутні такі поширені в європейській практиці інструменти, як: доступ всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, можливість висловитися щодо того чи іншого законопроекту, електронний документообіг, Інтернет-трансляції парламентських засідань тощо. Позитивним кроком у напрямі розвитку електронної демократії слід вважати підвищення ступеня оперативності надання інформації щодо пленарних засідань Верховної Ради, публікацію в Інтернеті стенограм парламентських засідань, запровадження в тестовому режимі рубрики „Форум”.

Результати Інтернет-опитування, яке з 27.04.2009 р. проводиться на сайті Верховної Ради, підтверджують недостатність розвитку e-парламенту: на запитання „Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві? станом на 28.12.2009 р. 76 % Інтернет-користувачів, що взяли участь у голосуванні, відповіли „Ні”[20].

Одним з останніх здобутків у сфері реалізації е-демократії є запровадження окремих аспектів такої важливої складової е-демократії, як е-суд. Наприклад, на сайті Вищого господарського суду в он-лайн режимі доступна інформація про рух конкретної справи в господарських судах України. Як позитивний приклад забезпечення відкритості та прозорості влади можна відзначити розміщення на веб-сайтах Конституційного Суду України[21] та Вищого Господарського Суду України[22] інформацію про декларацію прибутків суддів, звіт про використання бюджетних коштів тощо. На сайті Верховного Суду України пропонуються переліки справ, призначених до розгляду Верховним Судом України[23]. Разом із цим вказані  сервіси наявні не в усіх складових судової системи України. Також нерозвинені такі компоненти електронного суду, як подача у суд документів в електронному вигляді, он лайн-трансляція засідань суду тощо.



Джерело: http://old.niss.gov.ua/Monitor/January2010/01.htm


Окремі форми електронної демократії характерні для міжнародної програми «Партнерство «Відкритий уряд». Коротко про досягнення даної програми в Україні — http://www.youtube.com/watch?v=bCoY3iqY_uA. Приклади реалізації форм е-демократії у світі:

  1. Бразилія - «Відкритий бюджет». Деталізована публікація розподілення бюджетних коштів в мережі.

  2. Чилі. «Відкриті кампанії». Чиновники несуть відповідальність та звітують щодо використання пожертв і внесків.

  3. Великобританія. «Відкриті дані». Заклади охорони здоров'я відкрили дані про відсоток успішних операцій на серці, що викликало змагання сторін за підвищення коефіцієнту успішності.

  4. Танзанія. «Відкритий розвиток». Сільські жителі надсилають текстове повідомлення, коли виникає дефіцит питної води. Влада реагує і вирішує питання.

  5. Латвія. «Відкрита законотворчість». Петиції підписуються в онлайн-режимі і надходять до парламенту напряму.

  6. Нью-Йорк. «Відкрита безпека». Мешканці використовують мобільні телефони і камери для повідомлення про проблемні ситуації: стихійні лиха, надзвичайні пригоди, злочини. Відповідь владних структур можна відстежити в мережі.


Що пропонуємо ми?


  1. Відкритість бюджетної системи, що передбачає доступ до даних про наповнення місцевого бюджету та можливі (з огляду на їх актуальність для міста або району) напрямки його використання. При цьому надати можливість громадянам власноруч приймати рішення щодо пріорітетності розподілу коштів простою більшістю голосів.

  2. Організація зворотнього зв'язку з профільними експертами та представниками окремих галузей (медицина, освіта і.т.ін.) з метою вивчення зауважень перед прийняттям системних змін. При цьому запропонувати надати оцінку проекту в цілому і внести свої корективи.


Сьогодення ставить перед нами нові завдання, які треба розв'язувати за допомогою нових інструментів, спираючись на глобальний досвід, вивчаючи можливості і місцеву специфіку. Станом на 2012 рік за шкалою індексу корупції Україна отримала 26 балів із можливих 100, опинившись поруч з Еритреєю і Сирією (чим нижче оцінка — тим гірший результат). До прикладу, Росія набрала 28 балів, Білорусь — 31 (дані Transparency International). Відтак лише забезпечення прозорості і доступності внутрішньої політики, налагодження діалогу владних структур з населенням та залучення громадян до прийняття важливих рішень поруч із оновленням і виправленням законодавчої бази може стати запорукою і гарантією стабільного розвитку держави. Тільки тоді громадянське суспільство нарешті зможе реалізовувати власні права в повному обсязі, а отже ми перейдемо від захисту прав до їх забезпечення і підтримки.

Категорія: Новини МГО | Переглядів: 323 | Додав: sdyachenko | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2017


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО