Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Травень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2014 » Травень » 14 » На маргінес: справжня духовна еліта і реалії пост-інтелігентського суспільства
23:20
На маргінес: справжня духовна еліта і реалії пост-інтелігентського суспільства

Оригінал - http://zentropa.net/teksty/na-margines-spravzhnya-duhovna-elita-i-realiyi-post-inteligents-kogo-suspil-stva.html

Модернізація (постмодернізація) України йде страхітливими темпами. Не оминає цей процес і освітню галузь, зокрема галузь вищої школи. Причому один із найбільш жахливих вимірів цієї модернізації полягає у девальвації вищої освіти, у втраті нею свого елітарного характеру. Внаслідок завеликої кількості вузів, корупції та недолугої моди на вищу освіту кількість українського студентства катастрофічно зростає. В чому полягає небезпека такої ситуації? На перший погляд, у зниженні якості освіти, адже не всі ті, хто сьогодні стають студентами, мають покликання до інтелектуальної праці, мають, якщо говорити поверховіше, відповідні здібності. Та насправді, проблема набагато глибша. У межах традиційного суспільства ті, кого сучасною мовою можна назвати інтелектуальною елітою (брахмани, «ті, що моляться» часів Середньовіччя, «філософи» з «ідеальної держави» Платона), складають абсолютну меншість населення. Натомість нинішній погляд, згідно з яким є «нормально», коли більшість населення має вищу освіту, лиш ілюструє рівень занепаду сучасного людства.

Існує ще один пов’язаний із освітою показник сучасного занепаду – її виключно утилітарна спрямованість. І в престижному столичному, і в якомусь провінційному вузі вам скажуть, що їхній навчальний заклад готує «високопрофесійних» і, що найголовніше, «конкурентноспроможних» «спеціалістів», причому зроблять це не соромлячись, пафосно, без жодного почуття провини, без найменшого усвідомлення протиприродності такого стану речей. Щоб краще збагнути ганебність такої ситуації, не буде зайвим нагадати, що в умовах традиційного суспільства «не практичність» духовної еліти була самозрозумілою річчю. Найперший обов’язок духовної еліти полягає в організації трансцендентної спрямованості усього суспільства. Відповідно, виконання функцій духовної еліти передусім є службою, але аж ніяк не «працею» у звичному, профанному сенсі цього слова. Каста «жерців» слугує колективним «Понтифіком», тим, хто прокладає міст між Небом і Землею, і зв’язок з Небом, вектор трансцендентності, робить просто мізерним те, що за сучасними уявленнями є ознаками «успішності».

Необхідно пам’ятати, що описана вище ситуація є не якоюсь «революцією», спрямованою проти традиційного порядку речей, а закономірним продовженням попередніх епох деградації. Втрата вищою освітою будь-якої елітарності, її утилітарна спрямованість говорять про прихід пост-інтелігентського суспільства. Так само, як Постмодерн є гіршим від Модерну, пост-інтелігентське суспільство є гіршим від суспільства, в якому функції інтелектуальної еліти намагалася виконувати так звана інтелігенція. Одначе не варто забувати про певну перевагу Постмодерну відносно Модерну: виринаючи на історичну арену, Постмодерн нищить Модерн і цим дарує прихильникам Традиції можливість сильніше сказати своє слово. Відповідно, смерть інтелігенції, попри утвердження більш егалітарного характеру суспільства, може порадувати тих, у кого слово «Прогрес» викликає благородну ненависть.

Історичне явище інтелігенції виникло на хвилі остаточного руйнування традиційного ієрархічного суспільства. Зараз не час змальовувати детальну морфологію антитрадиційного характеру інтелігенції, проте не зайвим буде зауважити, що саме в межах інтелігентського ідейного проводу остаточну утверджувалася парадигма Модерну. Далі з’явилося явище напів-інтелігенції, що ознаменувала собою ще більшу перемогу Хама. Інтелігенція та напів-інтелігенція були носіями і реалізаторами антитрадиційних ідей, формували хибну еліту, формували мейнстрім деградації. Зараз перед нами постає новий Хам – надзвичайно масовий, з дипломом про вищу освіту, з численними амбіціями, з плебейською душею і рабським серцем, із серцем, у якому не горить жодна велика ідея. Він, як і ми, тупцюється на могилі інтелігенції. Цей Хам вражає нас своєю огидністю, проте не варто впадати у розпач – краще поглянути на могилу інтелігенції, посміхнутись і знайти оптимізм для подальшої боротьби.

Консервативно-революційна тактика підштовхувати те, що падає, не буде зайвою і в ставленні до змальованих на початку цієї статті явищ. Завтра, можливо, люди, які не матимуть вищої освіти, складатимуть мінімальне число. Ознакою елітарності, як і сьогодні, буде плебейська «успішність». Нехай! Нехай усе гниле догниє, бо це закладено у його природу. Натомість люди, що змагають до Традиції, мають шукати вихід по той бік процесу гниття та охопленого ним інститутів.

Сьогодні диплом про отриману вищу освіту не є ознакою елітарності, не є документом, що засвідчує приналежність до інтелектуальної еліти. Але хіба для того, щоб належати до інтелектуальної (чи, точніше, духовної) еліти потрібні хоч якісь документи? Коли люди з благородними серцями усвідомлюють недолугість і нікчемність університетської освіти, вони повинні побачити надії у неформальній сфері. Нехай дипломами володіють усі – від удалого гвинтика буржуазного суспільства, що використовує здобуті знання суто в прагматичних цілях, до закінченого невдахи. Та хіба це забороняє людям, що покликані до мудрості, залишатися собою і реалізовувати власний потенціал?

Хто нині може називатися філософом, любителем мудрості? Той, хто вірить у Бога, відстоює Традицію, змагається за Правду і не боїться поміняти студентську парту чи професорську кафедру на тюремні нари. Де можна послухати корисну лекцію по філософії? На польовому вишколі організації, членів якої звинувачують у створенні незаконного воєнізованого формування, – десь поміж заняттями з міського альпінізму і вправами по метанню пляшок із запалювальною сумішшю. Це, в усякому разі, буде краще, ніж вислуховування разом із численними «дипломоотримувачами» та «роботошукачами» нудних лекцій академічної професури (діаматовської, постдіаматовської або постмодерністської).

Коли система гнила, непотрібно надзвичайно перейматися її огидністю – завтра вона стане ще огиднішою, і ніякий косметичний ремонт їй не допоможе. Потрібно творити свою контрсистему, яка якщо й не знищить ворожої системи, то зможе врятувати кращих із людей. Порятунок – у неформальності. Згадуваний польовий вишкіл чи засідання «вуличного університету» значать більше, ніж те, що криється за численними «ксивами» бакалаврів, магістрів, кандидатів та докторів. Сприйняття ідей пасіонарною молоддю набагато важливіше за виставляння у заліковку слова «зарах» у обмін на хабар, переписаний конспект лекцій чи зазубрений фрагмент підручника.

Платон, будучи учнем одного небезпечного злочинця, проповідував свої реакційні, «фашистські» ідеї в оливному гаю поблизу Афін (подібно і в наші дні молоді, красиві і не зовсім толерантні люди виїжджають за місто, щоб навчитися чомусь доброму); за поширеною версією, очолюване Платоном товариство часом вдавалося до хуліганських дій на кшталт спалювання творів Демокріта. Господь наш Ісус Христос, хоч і вступав у полеміку із тодішніми світочами офіційної теології, не обмежувався академічним дискурсом; плоди Його проповідей нам добре відомі. Середньовічні університети будувалися за принципом кооперації спудеїв та викладачів; деструктивні прояви університетського життя обмежувалися можливістю бути спаленим на багатті. Вам це нагадує реалії сучасної вищої школи? Мені теж не нагадує, зате нагадує щось інше. Саме у ньому, в цьому «чомусь іншому» полягає порятунок.

Ігор Загребельний,
спеціально для Zentropa.net

Категорія: Новини України | Переглядів: 337 | Додав: sdyachenko | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2017


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО