Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Червень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2014 » Червень » 12 » Антикорупційні стратегії
19:56
Антикорупційні стратегії

Першоджерело - http://political-outlook.com/2012/04/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%97-%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B0/

 

В попередній статті ми розглянули стан корупції в Україні і прийшли до висновку, що в цілому він є незадовільним. Проте не можна сказати, що зовсім нічого в цьому напрямку не робиться з боку міжнародної спільноти. На території України проводяться чисельні дослідження цієї проблеми, які, хоч і не вирішують проблему в цілому, надають цікаві ідеї, які можна синтезувати в єдиний комплексний метод боротьби з корупцією. В цій статті ми не знайдемо універсальну формулу протидії корупції, а лише постараємося наблизити світовий досвід до наших реалій. Для розробки цього методу ми прибігли до двох якісно різних джерел: теоретичних напрацювань іноземних вчених та міжнародного досвіду успішної боротьби з корупцією. Перша частина статті зосередиться на рекомендаціях міжнародної організації The Atlantic Council of the United States, в другій частині ми розглянемо досвід Болгарії та Грузії, а в завершальній частині ми синтезуємо нову стратегію по боротьбі з корупцією.
Проект «Corruption, Democracy, and Investment in Ukraine» , організований міжнародною організацією The Atlantic Council of the United States не є єдиним та найбільш ґрунтовним дослідженням в сфері корупції, проте, не зважаючи на те, що дослідження велися в 2007 році, вони є досить актуальними та дають чітку картину бачення американськими дослідниками проблеми корупції в Україні. Рекомендації поділяються на три категорії: органам влади, міжнародним урядам та організаціям, приватному сектору та громадянському суспільству. Реформи повинні бути комплексними і мають підтримуватись суспільством.

Реформи владних установ:
• Створення нової судової палати — проблема корупції настільки поширена, що громадськість та неурядові експерти вважають, що вона торкнулася й судочинства. Потрібно сформувати окрему палату з суддів нового покоління, які будуть контролювати корупцію на державному та регіональному рівні. Судді будуть назначатися на основі академічних показників та послужного списку. Строк повноважень повинен бути обмеженим.
• Створення незалежного національного бюро розслідувань – для більш ефективної діяльності нового судового органу бюро розслідувань, організоване як прототип Федерального Бюро Розслідувань в США, займається викриттям проявів корупції. Організації надаються значні ресурси та повноваження, відносна автономність в діяльності. Контроль з боку уряду лише убезпечить від зловживання бюро своїх повноважень. Створена система стримувань і противаг змусить уряд бути більш відповідальним.
• Координація та консолідація антикорупційного законодавства – досі існує проблема невиконання законодавчих актів в результаті протиріч між інститутами та окремими особистостями. Головним пріоритетом уряду, президента та парламенту має бути консенсус стосовно однієї чіткої стратегії подолання корупції. Досягти його треба на початку діяльності органів влади.
• Обмеження чи скасування депутатської недоторканості – не лише депутати ВРУ, а й депутати регіональних та місцевих органів самоврядування користуються правом недоторканості. Це призводить до скептицизму збоку населення та створює умови, в яких корупція розвивається. Українське законодавство повинно пересвідчитися, що кандидати в депутати не мають за собою кримінального минулого.
• Підняття проблеми концепції конфлікту інтересів (the Concept of Conflict of Interests) – члени уряду та парламенту повинні задекларувати свою або родинну причетність до фінансових, бізнесових та комерційних структур. У випадках наявності таких зв’язків чиновник повинен відмовитись від впливу на прийняття рішень, пов’язаних зі сферою діяльності, в яку він або його родина залучені. Крім цього, ВРУ мусить чітко встановити межі між приватним та публічним для народних депутатів, переконатися, що чиновники у відставці не можуть лобіювати свої інтереси певний проміжок часу.
• Публікація щорічних декларацій активів та доходів – публічні діячі легітимізують свою владу через довіру населення. Виходячи з цього, повинна бути максимальна відкритість їх діяльності. Всі органи влади повинні сприяти виконанню цього зобов’язання. Тому декларації повинні містити детальну інформацію про майно, акції, рахунки політиків, а всі аномалії мусять бути детально вивчені та розслідувані.
• Демонстрація чесності антикорупційної політики – антикорупційні заходи повинні бути спрямовані не лише на опозицію, а й на всіх учасників політичного процесу.
• Створення мережі незалежних аудиторів – кожне міністерство має в своєму складі незалежного аудитора, який має широкий спектр повноважень для розслідування справ та перевірки підзвітності членів міністерств. Аудитори назначаються незалежно від міністрів.
• Долання корупції у Вищих Навчальних Закладах – спотворена система освіти дискримінує талановитих студентів і надає переваги тим студентам, які потрапили у ВНЗ корумпованим шляхом. Корупція у ВНЗ має довгострокові наслідки — низько кваліфіковану робочу силу та низький рівень економічного розвитку в більш далекій перспективі. Для подолання такої тенденції необхідно впровадити вступ у ВНЗ за заслугами (merit-based), контролювати рівень знань студентів за допомогою незалежних комісій.
• Боротьба з відмиванням грошей – організована злочинність та корупція сприяють нелегальному відмиванню грошей. Уряд повинен створити орган, який буде контролювати потоки грошей за кордон, та закріпити його за Центральним Банком.
• Щорічне звітування про результати – соціологічні опитування показують, що українці скептично відносяться до бажання політиків викорінити корупцію. Єдиний шлях змінити їх ставлення до проблеми – це результати, які треба досягати розслідуваннями, ув’язненням посадовців, залучених в корупційну діяльність. Політичні лідери мають не тільки боротися з корупцією, а й регулярно звітувати про прогрес в боротьбі.
Допомога інших урядів та міжнародних організацій
• Заснування дослідницьких та тренінгових центрів для підготовки антикорупційних кадрів – підготовка поліції, кадрів для органів розслідування за Західним взірцем, вплив демократичних країн на виконання законів, можуть стати важливою сферою взаємодії України із Заходом.
• Підтримка антикорупційних ініціатив – наявність в Україні експертів з інших країн, фінансування недержавних заходів, технічна допомога громадянським організаціям є не менш значною, ніж допомога державних установ у боротьбі з корупцією.
Рекомендації недержавним організаціям, донорам, приватному сектору
• Заснувати антикорупційну рахункову палату (clearinghouse) – Веб-сайт, заснований недержавною, проте надійною групою, який буде слідкувати за розслідуваннями проти корупціонерів, фіксувати випадки корупції та надавати статистику по антикорупційній діяльності для фіксування прогресу в боротьбі.
• Підтримувати міжнародні бізнесові обзори (surveys) – приватний сектор повинен підтримувати публікації щорічних обзорів, де міжнародні компанії в Україні повідомляють про свій досвід зіткнення з корупцією. Такі обзори будуть індикаторами корупційних тенденцій в певних секторах економіки та політики, що допоможе виявити міністерства та інститути, де розвивається корупція.
• Фінансування тренінгових центрів – український бізнес повинен підтримувати центри кооперації з владою. Такі центри сприяють недержавному моніторингу, тренують суддів, взаємодіють з поліцією, тренують журналістів, що ведуть розслідування. Це виступатиме протидією офіційній антикорупційній політиці, стимулюватиме її діяльність.
Узагальнюючи стратегію США по боротьбі з корупцією в Україні, варто наголосити на наступному: спланована системна реформа базується на ініціативі трьох складових – державних інститутів, міжнародних організацій та громадянського суспільства разом з приватними бізнесменами. Проте, на мою думку, послідовно втілити всі перетворення в життя неможливо. Цьому є кілька перешкод. По-перше, влада не зацікавлена ініціювати боротьбу проти корупції, бо сама є корумпованою. Всередині державного апарату є мережа корумпованих політиків, які неформально взаємодіють між собою, використовуючи державний апарат в своїх цілях. Вони використовують ресурси держави для забезпечення лояльності членів мережі, а тому свідомо гальмують проведення реформ, які ставлять їх вигідне положення під загрозу. Навіть якщо під зовнішнім тиском влада створить нові антикорупційні інститути, то очолювати їх будуть не люди, незалежно обрані, а провладні ставленики. Крім того склалася ситуація, за якою Президент має більшість у парламенті, тобто всю повноту влади в країні. Проект США натякає, що реформи повинні здійснюватись за умов приходу нової влади, проте не уточнили механізми приходу якісно нової політичної сили до влади. По-друге, міжнародна допомога також виявилася неефективною. В Україні розвинений «грантовий бізнес», суть якого полягає в написанні фіктивних проектів та отриманні іноземних інвестицій в ці проекти. Проведення тренінгів по боротьбі з корупцією неможливо реалізувати на масштабі держави, тому підготовка невеликої кількості свідомих громадян не спричинить суспільного резонансу, як описує стратегія США. По-третє, недержавні програми проти корупції фактично означатимуть виклик нинішній владі. Власники великого бізнесу, підприємств не можуть фінансувати антикорупційну діяльність, бо це може призвести до реакції збоку держави. Через недосконалість системи фінансування партій та президентських кампаній великі донори залучені до політичного процесу, а отже представлені певною політичною силою. Незалежне фінансування великомасштабних недержавних антикорупційних проектів ставить їх прибуток під загрозу, і, виходячи з теорії раціонального вибору, небажання розставатися з бізнесом призведе до відмови від таких проектів. Ідею з веб-сайтом, на якому буде фіксуватись прогрес антикорупційної політики можливо реалізувати, проте, поки інформація про всі особисті видатки та надходження посадовців не стане відкритою, він буде лише частково відображати дійсний стан речей. Методи для досягнення цілі були обрані невірно, адже іноземні дослідники не взяли до уваги той стан речей, який вже встановився в результаті корупційної діяльності. Проте певні ідеї мають право на існування, і далі ми покажемо якими засобами їх можна реалізувати.
В другій частині статті ми наведемо методи ефективної боротьби з корупцією на прикладах Болгарії та Грузії. На нашу думку, соціально-політичний стан цих країн напередодні антикорупційних реформ був максимально схожим з Україною, тому методи, які використовували Болгарія та Грузія, можуть бути використані в Україні зі схожим результатом.
Антикорупційна політика Болгарії. Болгарія, як і більшість постсоціалістичних країн, отримала в спадок від попередніх часів не тільки високий ступінь корумпованості публічної влади, а й цілий пласт культури населення, пов’язаний із хабарництвом і корупцією. Подібно до України, корупція традиційно сприймалася як «системна» проблема, подолання якої вимагає значних ресурсів і тривалого часу . В 1997 році до влади прийшла коаліція демократичних сил, яка у співпраці з інститутами громадянського суспільства суттєво знизила рівень корумпованості в країні, використовуючи системний підхід для вирішення проблеми. Проект «Коаліція 2000» використовував співпрацю між владою, громадянським суспільством та приватним сектором для подолання корупції.
Болгарська модель боротьби з корупцією включала в себе такі основні елементи:
1) План дій «Чисте майбутнє», який містить 6 основних напрямів розвитку: створення сприятливого інституційного та правового середовища для подолання корупції, реформа судової системи, подолання (знищення) корупції в економіці, активізація громадського контролю у справі боротьби з корупцією, зміна громадської думки щодо сприйняття корупції та міжнародна співпраця.
2) Кампанія громадського інформування. Кампанія включала в себе інформаційні дні, круглі столи, міські зібрання. Було забезпечено інформування та консультації громадян у провінції, так само як і поради щодо різноманітних питань, що пов’язані з корупцією. Громадянські організації отримали можливість зустрітись з локальними елітами та представити їм свої скарги щодо практики корумпованості. Були розвинуті пропозиції щодо більшої прозорості в діяльності місцевого управління та заходи з провадження громадського контролю над місцевими властями. Був випущений антикорупційний кліп та пісня, які транслювали по національному телебаченню та радіо безкоштовно.
3) Прес-конференції. Були влаштовані регулярні прес-конференції, які висвітлюють всі події пов’язані з антикорупційною діяльністю
4) Висвітлення в ЗМІ. Публікації у центральній та місцевій пресі про «Коаліцію 2000», так само, як і теле- та радіопрограми, є ще одним важливим фактором, що дозволяє відслідковувати антикорупційну діяльність та оцінювати міру її ефективності.
5) Антикорупційні посібники. Антикорупційні посібники містять широке коло тем, що відображають ключові аспекти корупції з акцентом на кращих практиках подолання корупції у перехідних економіках. Надзвичайно ефективним виявився посібник “Міжнародні акти з протидії корупції”, що містить переклади документів Ради Європи, Європейського Союзу тощо. Цей посібник став практичним помічником та щоденним інструментом політиків та адміністраторів, особливо тих, що працюють у сфері гармонізації вітчизняного законодавства з європейським правом.
6) Освітній підручник «Антикорупція». Друк підручника “Антикорупція” (12 лекцій професорів університетів та експертів «Коаліції 2000») — є одним з важливих результатів Кампанії громадського інформування. Видання даного підручника є відповідь на існуючу потребу антикорупційних заходів (освіти) у сфері виховання молодого покоління. До цього проблема корупції не згадувалась у системі освіти.
7) Міжнародна співпраця. Кампанія з громадського інформування проводилась у ширшому контексті міжнародних антикорупційних зусиль. Результатом регулярних контактів з міжнародними інституціями, що беруть участь в антикорупційних ініціативах у Болгарії — Рада Європи, Світовий Банк, ПРООН, Transparency International, OECD, Комісія Європейського Союзу та інші, — «Коаліцію 2000» було визнано надійним партнером.
8) Впровадження закону «Про Омбудсмена». Була введена посада Народного захисника та надрукована брошура «Інституція Омбудсмена: концепція, законопроект, іноземне законодавство», яку роз¬по¬всю¬ди¬ли се¬ред ши¬ро¬ко¬го ко¬ла уря¬до¬вих ін¬сти¬ту¬цій та недержавних організацій з ме¬тою активізувати гро¬мад¬сь¬ке об¬го¬во¬рення щодо необхідності запровадження цієї нової демократичної інституції. Завдяки брошурі досягнуто більше розуміння громадськістю загалом та публічними службовцями зокрема нової інституції як фактору захисту прав громадян, поліпшення роботи державної адміністрації та подолання корупції.
9) Моніторинг корупції на національному рівні. Система моніторингу корупції (СМК) складається з системи кількісного та якісного вивчення. СМК генерує інформацію про структуру та динаміку корумпованої поведінки у країні, що дозволяє робити висновки щодо сфер, обсягів та еволюції корупції, а також щодо пов’язаних з нею ставлень, припущень та очікувань громадськості, представників приватного сектору, специфічних соціальних та професійних груп
10) Програма малих грантів – кампанія громадського інформування на місцевому рівні. Важливість даної програми полягає в тому, що:
• антикорупційні ідеї спустились з вищих кіл уряду та інтелектуальної еліти та досягли людей у провінції, тобто звичайних громадян.
• кампанія громадського інформування перетворилась на загальнонаціональний процес, що надає істотної підтримки антикорупційним ініціативам, особливо у невеличких містах та селах
11) Робочі контакти з представниками державних інституцій. Впроваджені регулярні робочі зустрічі з експертами та представниками державних інституцій, які допомагають проводити багатосторонні ефективні консультації не лише з питань, що безпосередньо стосуються діяльності «Коаліції 2000», але і щодо процесу прийняття політичних рішень загалом, стосовно ситуації з корупцією у країні.
Антикорупційна політика Грузії. З приходом до влади Михайла Саакашвілі в Грузії були проведена низка реформ, які сприяли мінімізації корупції та економічному піднесенню країни. Всі реформи можна поділити на 3 напрямки: різке зниження ролі чиновників; роздержавлення економіки, її лібералізація та приватизація; тотальна зміна старого державного апарату на новий. Саме зміна старих корумпованих кадрів на молоді та енергійні сприяла радикальним змінам в політиці. Такими змінами були:
• Арешт злодіїв «в законі», які сприяли розвитку корупції та мали неформальні зв’язки з МВС.
• Скорочення чисельності МВС (з 85 тис. працівників було звільнено 75 тис.) та ліквідація ДАЇ. Підвищення в кілька разів заробітної плати та встановлення кримінальної відповідальності за хабарництво (за отримання хабара в 50 доларів і вище поліцейський міг бути ув’язненим на 10 років)
• Скорочення кількості міністерств (з 18 залишилося 13) та державних відомств (з 52 залишилося 34).
• Зменшення повноважень чиновників та сфер діяльності під їхнім контролем (скасування переліку державних стандартів (ГОСТ), кількість ліцензій, що видають чиновники зменшилася з 1 тис. до 140).
• Реформа в сфері бізнесу – був прийнятий Акт економічної свободи, який встановлював обмеження на втручання держави в економіку.
• Реформи митної служби та податкової (скасоване мито, або є мінімальним – 3-12%; спрощена податкова система, але жорсткішим став збір податків).
Також Грузія разом з Україною підписала Регіональний План боротьби з корупцією 17 червня 2004 року в рамках програми ACN (Anti-corruption network for transition economies) . Згідно з цим планом Грузія провела такі реформи:
• Вибори Президента і Парламенту;
• Внесення змін до Конституції, в тому числі створення Кабінету та впровадження посади Прем’єр-міністра;
• Реорганізація виконавчої влади шляхом заміни трирівневої системи на дворівневу систему (міністерства та органи нижчого рівня), скорочення числа органів державної влади та поліпшення координації між ними;
• Спеціалізовані органи по боротьбі з корупцією: передача повноважень Антикорупційного Бюро у сфері формування політики та координації Національній раді безпеки при Президентові; створення спеціального органу по боротьбі з корупцією в Генеральній прокуратурі;
• Правозастосування: боротьба з синдромом «безкарності» і відновлення верховенства закону за рахунок ефективного кримінального переслідування і засудження винних в діяннях корупції;
• Судова реформа: розширення можливостей застосування Радою юстиції заходів дисциплінарного впливу до суддів і запровадження суду присяжних в деяких випадках при відправленні правосуддя;
• Імунітет: скорочення числа посадових осіб, що захищені статусом недоторканності, а також звуження меж недоторканності;
• Конфіскація: прийняття правових положень щодо розслідування справ, пов’язаних з незаконною або необґрунтованою власністю, впровадження інституту вилучення незаконної власності;
• Ефективність розслідування і кримінального переслідування: впровадження механізму вирішення кримінальних справ на основі визнання провини обвинуваченим і пом’якшення санкцій; розширення можливості застосування спеціальних засобів розслідування при зборі доказів;
• Конфіскація доходів від протиправної діяльності: Грузія прийняла новий закон, який створює правову базу для конфіскації необґрунтованого майна;
• Новий Кримінально-процесуальний кодекс;
• Адекватна винагорода державним службовцям за їхню працю: створення Фонду розвитку та реформ з метою забезпечення додаткової оплати праці деяких категорій державних службовців.
• Фінансова поліція: створення при Міністерстві фінансів для зміцнення правозастосовних функцій у сфері боротьби з економічними злочинами;
• Реформи податкової системи і бюджету: прийняття юридичних положень для ідентифікації надмірних податків та впорядкування податкового адміністрування, вдосконалення формування та виконання державного бюджету;
• Протидія відмиванню «брудних грошей»: підвищення ефективності Служби фінансового моніторингу та Відділу фінансової розвідки.
Таким чином, розглянувши приклади Болгарії та Грузії, можна сказати, що в реаліях України ініціювати реформи може як населення, так і влада. Масове просвітництво населення, формування громадянського суспільства, яке прагне реформ, спричинять тиск на владу, яка, навіть за умов контролю всіх ресурсів в країні, не зможе втриматися на посадах легальними шляхами. Це змусить владу йти на поступки, адже контролювати свідоме населення складніше, ніж несвідоме. З іншого боку, прихід до влади політичної сили нового покоління, радикально налаштованої зламати існуючий корупційний устрій, також може принести результати.
Виходячи з рекомендацій США, досвіду Болгарії та Грузії, варто виокремити ті перетворення, що призведуть до систематичного подолання корупції в Україні. За умов нинішньої влади ми бачимо такий комплекс дій по боротьбі з корупцією:
• Інформаційна кампанія, що висвітлює проблеми України. За умов нерівного доступу до інформації, контролю ЗМІ збоку влади, необхідно залучити всі можливі ресурси для інформування населення. Мережа Інтернет є доступною майже для кожного українця. Треба запустити інформаційну кампанію в соціальних мережах, які є дуже популярними серед молоді та прогресивно мислячого населення. Критичні статті на актуальні теми, обмін думками та досвідом стануть початком активізації населення, об’єднають людей навколо спільної проблеми. Головне — це залучити якомога більше людей, бо якщо рух не отримає масової підтримки, то він загине.
• Створення опозиційної мережі. Боротьба з корупцією неможлива лише за умов свідомого громадянського суспільства. Це суспільство повинна представляти політична сила, яка хоче щось змінити. Між партією та суспільством повинен бути діалог, в якому будуть обговорюватись нагальні проблеми. Діалог може приймати різні форми – круглі столи, конференції, періодичні видання. Опозиція повинна бути консолідованою. Наявність кількох опозиційних партій лише спрощує утримання при владі правлячої партії.
• Перемога на виборах. Для ліквідації корупції до влади повинна прийти реформістські налаштована політична сила, яка представлятиме широкі кола електорату. Отримання всіх владних повноважень пришвидшить проведення реформ, тому опозиційна партія своїми діями повинна заручитися максимально можливою підтримкою збоку населення.
• Кадрові зміни. На даному етапі всі методи М. Саакашвілі виявилися б дієвими: потрібно скоротити кількість чиновників та оновити державний апарат. Донецький клан являє собою загрозу всім перетворенням, тому його необхідно ліквідувати, конфіскувати майно його членів, щоб вони не могли впливати на прийняття рішень в країні та мати економічних важелів впливу на політичну спільноту. Після ліквідації корумпованої мережі варто реформувати окремі інститути, які мали тісні зв’язки з минулою владою. МВС, митна служба, податкова інспекція є одними з найкорумпованіших. Для того, щоб вони повноцінно функціонували, треба забезпечити конкуренцію при відборі на ці посади.
• Становлення нової законодавчої бази та апарату, що буде забезпечувати виконання законів. Нинішня антикорупційна діяльність приречена на невдачу через недосконале законодавство та вибіркове виконання законів. Після ліквідації джерела корупції треба створити нову нормативно-правову базу та апарат примусу для подальшого викорінення корупції з усіх сфер життя.
• Міжнародна співпраця. Міжнародне визнання прогресу в боротьбі з корупцією призведе до зміни вектору розвитку на Європу і наблизить Україну до західних цінностей. Варто наголосити, що саме на даному етапі рекомендації США є актуальними і саме вони завершать комплекс перетворень в сфері антикорупційній політиці України.
Висновки статті:
В цій статті ми проаналізували антикорупційні рекомендації США та антикорупційну політику в Болгарії та Грузії та прийшли до висновку, що, поєднавши реальний досвід боротьби з корупцією та теоретичні напрацювання дослідників в цій сфері, можна створити модель подолання корупції в Україні, яка має працювати. Ключовими аспектами є:
• створення нової політичної сили, яка хоче подолати корупцію;
• залучення мас до антикорупційної політики шляхом пропаганди та створення громадянського суспільства;
• жорстке викорінення старої бюрократії та ліквідація елітарної корумпованої мережі;
• послідовне реформування нормативно-правової бази в країні та проведення реформ в сферах державного врядування та економіки, користуючись підтримкою світової спільноти;
• закріплення результатів та подальший рух у бік демократичних перетворень.
Якщо влада не здійснить комплексних реформ в політичній, економічній та громадянській сферах, то ефективність антикорупційної політики нічим не відрізнятиметься від нинішньої, і не призведе до позитивних змін.

 

Категорія: Новини МГО | Переглядів: 728 | Додав: sdyachenko | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2017


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО