Молодіжна Громадська Організація "Ідейна варта"

Контактний центр +38 (044) 232 16 74

ideyna.warta@gmail.com

свідоцтво про державну реєстрацію 0165-2009 Г.О.

Лишити повідомлення

«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Меню сайту
Новини unian.net
Інформери

Курс Валют Информер
Украинских гривен Украинская гривна - валюта Украины
(EUR)//-//
(USD)//-//

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Серпень » 29 » 55-ТІ РОКОВИНИ ЗАГИБЕЛІ ПЕТРА ФЕДУНА – “ПЕТРА ПОЛТАВИ”.
10:22
55-ТІ РОКОВИНИ ЗАГИБЕЛІ ПЕТРА ФЕДУНА – “ПЕТРА ПОЛТАВИ”.

23 грудня 2006 р. виповнюється 55 років з дня загибелі одного з керівників Організації українських націоналістів (ОУН) та Української Головної Визвольної ради (УГВР) Петра Федуна, який перебував в підпіллі під псевдонімами "Петро Полтава”, "Волянський”, "Север”, "99”, "101”i.

Федун Петро Миколайович народився у 1919 році в с. Шнирів Бродівського району Львівської області в родині селянина. Його батько – Федун Микола – на протязі багатьох років очолював сільську "Просвіту”, популяризував українські книги, влаштовував святкування роковин пам’ятних подій української історії. У роки німецької окупації Микола Федун був старостою села Шнирів, за що його, а також як "кулака”, разом із дружиною у 1945 р. було виселено у віддалені райони СРСР.

П. Федун навчався у Бродівській гімназії, яку успішно закінчив у 1938 році і вступив до Львівського медичного університету. Після включення західноукраїнських земель до складу СРСР восени 1939 р. він вимушений був перервати навчання, оскільки був призваний на строкову службу до Червоної армії. У 1940-1941 рр. він проходив службу в місті Одеса (за іншими даними – у Полтавській області), виконував обов’язки командира взводу. Побачивши на власні очі побут місцевого населення, він був неприємно вражений нужденним життям радянських колгоспників і дійшов до висновку, що лише в самостійній Українській державі можливе повне забезпечення духовних та матеріальних потреб українського народуii.

Після початку війни між Німеччиною та СРСР П. Федун потрапив у німецький полон, де пробув кілька місяців, і згодом був відпущений з табору полонених завдяки своїм батькам, які зуміли домовитися з адміністрацією. У німецькому таборі його здоровя сильно погіршилося, оскільки, як він сам висловлювався, "з мене лишилися тільки шкіра та кістки”.

Перші місяці після звільнення з полону П. Федун перебував у батьків в с. Шнирів, а згодом повернувся на навчання до Львівського медичного інституту. Паралельно із навчанням він проводив активну націоналістичну роботу, зустрічався з різними відомими учасниками ОУН. Його організаторські здібності не залишися непоміченими, і у 1942-1943 рр. він став одним із керівників Юнацтва – централізованої молодіжної структури ОУН. Головною метою цієї організації було виховання української молоді в національному дусі за допомогою вивчення націоналістичної літератури. Окрім того, учасники Юнацтва активно допомагали підпіллю ОУН та УПА – збирали продукти та медикаменти, інформацію про становище в містах та селах, переносили пошту, розклеювали листівки, а іноді вчиняли терористичні акти проти представників німецької, а згодом і радянської влади.

У лютому 1944 р. П. Федун через загрозу арешту перейшов на нелегальне становище. З того ж часу він був призначений членом Львівського крайового проводу ОУН, де виконував обов’язки редактора газети "За українську державу”. В цей час він співпрацював із керівником референтури пропаганди Центрального проводу ОУН Петром Дужим – "Аркадієм”, його братом Миколою Дужим – "Вировим” та іншими пропагандистами ОУН. У кінці 1944 або на початку 1945 р. П. Федун за вказівкою керівника проводу ОУН в Україні Романа Шухевича очолив редакційно-технічну ланку пропаганди Центрального проводу ОУН. З кінця 1945 р., у зв’язку із арештом органами НКДБ 4 червня 1945 р П. Дужого, став керівником референтури пропаганди Центрального проводу ОУН, і обіймав цю посаду до своєї смерті.

Основна робота, яку П. Федун виконував в підпіллі ОУН, це написання статей та підготовка до друку книг, брошур, журналів і листівок.

Протягом 1944-1951 рр. він написав понад 25 статей та брошур, у яких пояснював ідеї українського національно-визвольного руху, критикував радянський державний устрій. Його праці видавалися у підпільних друкарнях тисячними накладами та розповсюджувалися учасниками і прихильниками ОУН у містах та селах України. До найбільш відомих його праць можна віднести брошури "Хто такі бандерівці та за що вони борються”, "Безпосередньо за що ми ведемо наш бій”, "В чому полягає революційність нашого руху”, "Передпосилки поширення нашого руху в умовах большевицького СРСР”, "Наше вчення про національну державу” та інші.

За редакцією П. Федуна у 1945-1951 рр. видавалися кілька журналів ОУН, зокрема офіційний орган ОУН "Ідея і Чин”.

У 1948 р. Петро Федун був кооптований до складу Центрального проводу ОУН. Він був одним із найбільш наближених до Р. Шухевича осіб, вів з ним листування, в якому обговорював питання підпільної боротьби.

Після загибелі Р. Шухевича 5 березня 1950 р., новим керівником ОУН та УГВР став Василь Кук – "Леміш”, а Петро Федун у липні 1950 р. був призначений заступником голови Генерального секретаріату УГВР. Окрім того він отримав військове звання майора-політвиховника УПА.

Протягом 1949-1951 рр. П. Федун підтримував радіозв’язок з закордонним проводом ОУН на чолі із Степаном Бандерою. Цей зв’язок здійснювався за допомогою радіостанції, яку доставили з Німеччини в Україну десантовані з літака кур’єри закордонного проводу ОУН.

Від 1944 р. П. Федун переховувався переважно у лісових масивах українських Карпат, зокрема, на території сучасних Львівської та Івано-Франківської областей. Співробітники органів державної безпеки неодноразово викривали його схрони, однак він встигав змінити місце свого перебування. Наприклад, у лютому 1948 р., переховуючись в криївці на схилі гори Парашка, П. Федун та його охорона вночі почули слабкий запах диму. Вони запідозрили, що в таку холодну пору вогнище могли палити лише пошукові групи МДБ, і своєчасно залишили це укриття. Наступного дня цю криївку було викрито солдатами військ МДБ, а П. Федун з іншими учасниками ОУН кілька днів переховувався у лісі, практично не маючи їжі та притулку.

Спеціальні органи УРСР протягом 1948-1951 рр. не припиняли його активний розшук. Врешті, 23 грудня 1951 року об 11 годині 40 хвилин ранку під час проведення великої розшукової чекістсько-військової операції на стику Станіславської та Дрогобицької областей у лісовому масиві на відстані 1,5 км. від села Новошин курсантами учбового загону МДБ за струменем пару, який виходив із вентиляції, був виявлений капітально облаштований бункер з чотирма підпільниками ОУН всередині. На пропозицію здатися учасники ОУН відкрили вогонь з автоматів, а потім, зрозумівши своє безвихідне становище, підпалили бункер і застрелились. З бункеру було витягнуто труп П. Федуна та ще трьох підпільників, а також 1 гвинтівку, 3 автомати, 4 пістолети, 280 патронів, 2 радіоприймачі, підпільну літературу і документиiii.

Згодом за кордоном праці П. Федуна було перевидано окремим виданням, а сам він був визнаний одним із найкращих підпільних публіцистів. Після 1991 року деякі його брошури були перевидані і в Україні.



i Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943-1949. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С. 128.

ii М. Савчин. Тисяча доріг // Літопис УПА. – Торонто-Львів, 1995. – Т. 28.

iii Державний архів СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 66. – Арк. 260-261.

Категорія: Історичні дослідження | Переглядів: 593 | Додав: s_admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
МГО "Ідейна варта" 2019


   

Ідея проекту - С. Дяченко

Дизайн і адміністрування сайу - IT-департамент МГО